У древні часи Коростень і Коростенщина були центром виробництва знарядь праці з каменю, потім - із залізних руд.
        Дослідження, проведені нещодавно в місті столичними археологами, дали підстави припускати, що Коростень, можливо, древніший, ніж Київ.
        Коростень серйозно конкурував з Києвом, і нинішня столиця, бува, навіть платила данину Іскоростеню. А потім було поневолення міста княгинею Ольгою. Ця драматична історія увійшла до багатьох підручників з історії.
        У Середні віки Коростень отримав Магдебурське право, а це значить, що місто довело своє право на самоуправління, свою спроможність жити на власний розсуд. Таких міст було не так багато в Україні. Це дає усі підстави говорити про особливу ментальність і надзвичайну волелюбність коростенців.
        Коростень був і є містом сильним і живучим.
        За свою драматичну історію він не один раз зазнавав повної руйнації, але відроджувався знову і знову. Його тричі повністю спалювали вогнем - княгиня Ольга, монголо-татари, фашисти. Потім Коростень обпалила чорнобильська радіація…
        Місто не раз переходило з рук у руки, від влади до влади. Ним керували литовські воєводи, польські шляхтичі, недовго - козацькі сотники, а потім - російські імперські чиновники. А коростенець жив, працював, плекав своє місто.
        Працьовитий Коростень бурхливо розвинувся у другій половині ХІХ - першому десятилітті ХХ століття - з містечка на тисячу жителів до промислово-транспортного вузла.
        Протягом першої світової та громадянської війни за Коростень як за центр стратегічного значення билися вояки ледь не двадцяти національностей і майже десяти політичних спрямувань.
        У Коростені народилося кілька най<більш потужних бронепоїздів громадянської війни. Тоді ж у місті вперше в історії України було офіційно використано український тризуб, який тепер є символом нашої держави.
        А в роки Великої Вітчизняної війни Коростень двічі ставав форпостом, який надовго затримував наступ гітлерівців - у 1941, коли фашисти, підійшовши до міста за 8 днів, 50 днів билися, поки змогли його загарбати; і в 1943, коли місто, після контрнаступу гітлерівців, 7 днів билося з багатократно переважаючим ворогом у повному оточенні. Тоді, у 1943, підземний штаб Коростенського укріпрайону став неприступною фортецею над Ужем - такою ж героїчною, як і відома на весь світ Брестська фортеця. Цей подвиг захисників Коростеня ще й досі мало досліджений і мало поцінований. Про нього має знати кожен коростенець і весь світ.
        За роки війни населення міста зменшилося у 40 разів. Коростень був майже повністю зруйнований. Але коростенці зуміли за 2 роки відродити місто. Знову відродити.
        Нелегкі часи пережили коростенці у вісімдесятих і дев`яностих - під крилом Чорнобиля, на уламках імперії. Коростень почав занепадати. Заводи зупинялися, люди виїжджали… У деяких високих кабінетах почали говорити, що Коростень - місто неперспективне.
        Але живучість міста знову подивувала багатьох.
        Коростень почав відроджуватися.
        Хіба це не підстава для гордості?
        Зараз у Коростені найвища в області продуктивність праці. Місто отримало особливий статус з елементами вільної економічної зони. Розвинене демократичне самоуправління у поєднанні з податковими пільгами дає підстави говорити про нове "Магдебурзьке право".
        Нині Коростень бореться за розширення можливостей "своєї" "вільної економічної зони".
        Місто будує житло і дороги, створює нові підприємства, нові навчальні й соціальні заклади.
        Коростенці впевнені, що інтелектуальний і виробничий потенціал міста ще не вичерпано, що у Коростеня хороше майбутнє.

Цитується за "Книгою про Коростень" В.Москаленка та В.Нечипоренка